Прославив Україну в світі піснею про рушник

….Історія не пожаліла Обухів. У ньому все, що могло б стати культурним надбанням, було знищено комуністами: Бердяєвсько-Горчаковський палац з парком на Піщаній, Свято-Михайлівська церква біля школи №2, Свято-Воскресенська церква в центрі, на місці якої стоїть теперішнє приміщення міської ради. Добре, що хоч уціліла Малишківська хата, де у 1991 р. було відкрито музей поета, який став філіалом спочатку Переяслав-Хмельницького музею-заповідника, а потім – Київського обласного археологічного. З того часу його відвідали тисячі  людей.

Сьогодні музей-садиба залишається єдиною матеріальною візитівкою міста. Її було відкрито стараннями вдови поета Любові Забашти і його племінниці Ольги Малишко за сприяння Обухівської міської ради. З 1999 р. їх справу продовжує пристрасна берегиня рідного слова Олена Артюшенко.

Портрет Малишка Василя Зарецького

Поет-пісняр Андрій Малишко народився 14 листопада 1912 р., а відійшов в інший світ 17 лютого 1970 р. Геніальний народний поет, вірний син свого народу, правдолюб, сакральне серце України, українське сонце, совість української поезії – як тільки не називали нашого земляка Андрія Малишка!  І це не просто високі слова, а його сутність. Зважаючи на те, у яких страшних умовах радянського тоталітаризму довелося  жити і творити поету, можемо пишатися тим, що він не скорився, не прогнувся, не зрадив.

Андрій Малишко – автор пісенних шедеврів «Пісня про вчительку», «Стежина», «Київський вальс», «Ми підемо, де трави похилі», «Як за дальнім небосхилом», «Цвітуть осінні тихі небеса», які народ прийняв як свої, а «Пісня про рушник» без перебільшення стала пісенним символом усіх українців, де б вони не проживали. Поет, поєднавши в ній два святі для кожного українця образи – матері і рушника – підніс їх над цілим світом, а Обухів тепер відомий як батьківщина  автора славнозвісної пісні.

Обухівський поет Адам Овсієнко дуже влучно написав:

За невтомний свій вік,

Наче мамин рушник,

Свою долю він віршами вишив.

Він поніс у світи

Свій талант золотий,

А в Обухові серце залишив.

«Так, я тут жив, отут я походив…». Ці слова викарбувано на меморіальній дошці музею-садиби видатного поета. У цій садибі він народився, звідси його провела у велике життя дорога під яворами. Хоча батько Самійло Микитович наполягав на тому, щоб  Андрій разом з іншими синами опановував шевське ремесло. Але він, запальний вдачею, відчув притягувальний смак слова і  віддав перевагу йому.

       

Музей-садиба пам’ятає голоси як самого Малишка, так і його побратимів Максима Рильського, Остапа Вишні, Платона Майбороди.

Дуже глибинним, філософським за змістом став останній вірш Анжрія Малишка, написаний 14 січня 1970 р.

Та сказати б усе по щирості,

Що у кривді, а що в огні.

Та іще б на вершечок вирости,

Щоб ходити з людьми врівні.

Восени 1994 р. на батьківщині поета біля школи, яка називається його іменем, постав пам’ятник поету роботи скульптора Михайла Лисенка й архітектора Анатолія Ігнащенка.  До «виходу на широкий загал» пам’ятник  більше двадцяти років пролежав у столичних майстернях і обухівських заводських цехах. На ньому Малишко такий, яким випурхнув з батьківської домівки. Позаду юної постаті –  два жіночі образи-музи, що стали натхненницями і берегинями його життя і творчості. Одна з них – рідна мати Ївга Остапівна, синівська любов до якої надихнула поета на створення пісенних шедеврів.

Гостей музею, крім цього, знайомлять з етнографією південної Київщини, покажуть, як жили, яку віру і світогляд сповідували наші прадіди. Експонати музею –  хатнє убранство, серед якого –  обухівський шитий рушник, унікальне явище в народному мистецтві.

Цьогоріч Обухівська міська рада звернулася  з листом до обласного управління культури передати музей-садибу у підпорядкування місту. Заступник Обухівського міського голови Антоніна Шевченко з цього приводу розповіла: «Хата-музей Андрія Малишка є одним із 16 філіалів обласного археологічного музею. Його працівники, маючи таку розгалужену мережу, не мають можливості розвивати, ремонтувати, вдосконалювати музей. Ми таку можливість маємо як самодостатня громада. У стратегічному плані розвитку міста до  2030 року окремим розділом прописали розвиток туристичних маршрутів, підтримку спадщини, яка зав’яжеться в одну канву з нашими історичними місцинами, центральною площею і садибою-музеєм імені Андрія Малишка. Сьогодні ми доглядаємо і могили батьків Андрія Самійловича. В цьому нас підтримує і управління культури обласної держадміністрації».

Правда, не всі підтримують цей проект, висловлюють побоювання, чи піде це на краще, чи залишаться на своїх посадах музейні працівники.

Екскурс в історію хочу закінчити на оптимістичній ноті з пісні про рушник.

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села,

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя дала.

Музейсадиба Андрія Малишка працює без вихідних. Знаходиться за адресою: м. Обухів, вул. Малишка,38-а. Замовити екскурсію можна за тел.:5-38-66, 5-34-3, моб. (098) 634-09-358. До музею з Києва їхати маршруткою 311 протягом 30 хвилин від метро «Видубичі» до зупинки «Центр».