Парк Трощинських – німий свідок величі Кагарличчини

У місті Кагарлик є унікальна історична і дендрологічна пам’ятка: парк, закладений потомком гетьмана Івана Мазепи…

Початок…

 Кінець 18 століття Річ Посполита, яка охоплювала Правобережну та Західну Україну,  Литву, Білорусь, більшу частину Польщі – занепадала. Міжусобні чвари польської шляхти підривали державу зсередини. У цей час кожен багатий магнат мав своє військо, з яким захоплював землі своїх опонентів.

Одним із найбагатших діячів держави був граф Ян Яцек Амор Тарновський. Йому належало багато земель на Правобережжі, а саме на Київщині. Кінець 18 століття – період романтизму і непомірної розкоші. Усі багаті люди рівнялися на Францію того часу, де у Версалі (резиденції королів неподалік Парижу) розбудовували палаци і розбивали розкішні парки. Граф Тарновський теж вирішив не відставати від своїх західних колег і заклав у своїй вотчині (Кагарлику) величний парк.

У 1793 році російська імператриця Катерина ІІ і прусський король Фрідріх-Вільгельм ІІ здійснили поділ частин Польщі. Росія отримала всю Правобережну Україну та Східну Білорусь. Тарновського, який був супротивником російського вторгнення, позбавили усіх земель на захоплених росіянами територіях. Катерина ІІ, яка практикувала роздачу земель разом із людьми для зростання лояльності дворянства,  вирішила передати Кагарлик із навколишніми селами Дмитру Трощинському – представнику козацької старшини, внуку племінника гетьмана Івана Мазепи.

Трощинський походив із села Яреськи Миргородського полку (нині Полтавщина), навчався у Києво-Могилянській академії. Зробив собі блискучу дипломатичну кар’єру: був секретарем російського посла у столиці Туреччини Стамбулі. За вірну службу царизму він вже мав наділи на Воронежчині та Полтавщині, а тепер обзавівся ще і землями Кагарличчини.

Розквіт…

Будучи людиною багатою і впливовою, а також полюбляючи меценатську діяльність, дворянин вирішив розширити Кагарлицький парк, зробити його окрасою своїх володінь. За його ініціативи було збудовано двоповерховий палац, який містив більше тридцяти різноманітних залів та кімнат. Також набудував багато флігелів для гостей, яких перед входом до палацу зустрічав сонячний годинник. На превеликий жаль, усе це до нашого часу не збереглося.

Окремо Трощинський зупинився на створенні ландшафту за французьким зразком. Згідно задуму, парк мав символізувати планету в мініатюрі. Для цього був викопаний ставок, у якому насипали острів, що символізував «континент у світовому океані». Завдяки своїй неповторній красі, а також багатству і впливові власника, парк став місцем, яке прагнули відвідати представники творчої та наукової еліти того часу.

Тим часом у 1796 році померла Катерина ІІ. Новий імператор Павло І не любив матір через те, що вона вбила його батька, царя Петра ІІІ, саме тому заходився позбавлятися від старих порядків, куди, за його словами, входили і чиновники, лояльні до Катерини. Втрапив у немилість і Трощинський, який втратив усі посади, однак зумів зберегти маєтки. Ображених і незадоволених новим царем було багато: від вищого офіцерства до дрібного дворянства. Тому і не дивно, що почала готуватися змова. У 1801 році Трощинський підтримав заколот проти невгодного царя. В ході перевороту Павла вбили і правити почав його син Олександр. Трощинському повернули звання і посади: став маршалком у Полтавській губернії.

Будучи меценатом він активно допомагав українській інтелігенції, яка започатковувала національне відродження українського народу. Зокрема підтримував науковців:  Я. Маркевича, В. Ломиковського, театрала В. Гоголя, художника В. Боровиковського, композитора А. Веделя.

Був одним з ініціаторів виходу у світ у 1798 році «Енеїди» Івана Котляревського, що започаткувала нову українську літературу. У 1812 році створив у себе в маєтку на Полтавщині театр, яким керував Василь Гоголь-Яновський. Допоміг Миколі Гоголю вступити до Ніжинського ліцею. Сам письменник, до речі, часто бував у маєтку в Кагарлику. Допомагав Трощинський і засновнику Харківського університету В. Каразіну та М.Сперанському – керівнику групи, яка займалася кодифікацією державних законів Російської імперії.

Трощинський мав величезний вплив і на реформовані козачі полки, з яких прагнув відновити війська часів Гетьманщини та повернути українські привілеї. У 1812 році був одним із організаторів добровольчих загонів, яких готували для боротьби з французькими військами Наполеона.

Дмитро Трощинський помер у 1829 році у своєму маєтку у селі Кибинці Миргородського повіту на Полтавщині. Новими власниками земель стали його діти. Проте вони не мали такого впливу і управлінського уміння, яке було у Дмитра Прокоповича і тому в кінці-кінців збанкрутували.

Парк і маєток у Кагарлику придбав собі колишній командувач Київського військового округу Михайло Чертков. Він був доволі відомою і багатою людиною. Нащадок старовинного дворянського роду, Чертков брав участь у більшості військових конфліктів, які вели росіяни у другій половині 19 століття: подавлені революції в Угорщині (1848-1849 рр.), Кримській війні (1853-1856 рр.(охороняв Балтійське узбережжя від висадки англо-французького війська)), протягом 1850-1860-х рр. у війні на Кавказі, російсько-турецькій війні (1877-1878 рр.). Займав різноманітні високі посади, зокрема військового губернатора Волинської, Воронезької, Новгородської, Київської, Варшавської губерній. Був членом Державної ради – вищого законодавчого органу імперії.

Він продовжив справу Трощинського по облаштуванню парку, запросивши відомого польського садівника Бернхарда для відновлення насаджень. Саме з ініціативи нового власника було встановлено ротонду на пагорбі, прокладені труби для поливу саджанців, а також завезені нові дерева з Європи та Америки. Паралельно йшов процес встановлення у парку скульптур із мармуру, які були стилізовані під грецькі часів античності. Роботу в парку Чертков продовжував до своєї смерті у 1905 році, поховали чиновника у Кагарлику.

Більшовицький погром і відродження

У 1918 році Російську імперію поглинула революція та громадянська війна. Територія України у цей час була захоплена німцями, які і повивозили усі коштовності та скульптури з парку. Після їх відступу, Кагарличчина протягом 1919-1920 рр. кілька разів переходила з рук в руки: більшовики, Біла армія Антона Денікіна, поляки. Українська армія Симона Петлюри намагалася вберегти парк, але комуністи, які сіяли лише кров, голод та розруху повністю спалили палац, а частину дерев, які мали високу цінність, вивезли і продали.

Попри таке тяжке становище парк вистояв. У 70-ті роки були висаджені нові дерева. На сьогодні він займає площу у 35 га, проводиться робота по  його відновленню.

Зараз парк Трощинських є місцем відпочинку мешканців Кагарлика та німим нагадуванням минувшої величі, яку намагаються відновити місцеві ентузіасти.