Дендропарк «Олександрія» –– перлина Білої Церкви

Дендрологічний парк “Олександрія” є окрасою Білої Церкви. Парк заклав ще у 80-х роках 18 століття граф Ксаверій Браницький.  Пізніше його назвали в честь дружини графа – Олександри.

Як все починалося…

Францішек Ксаверій Браницький –– польський коронний гетьман. У 1768 році саме за його активною участю, було подавлена Коліївщина (повстання українських козаків та селян під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти на Правобережній Україні, яка тоді була частиною Речі Посполитої).

За самовіддану службу, Браницькому надали  у володіння міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села із 40 тисячами кріпаків.

У той час Річ Посполита все більше занепадала, стаючи залежною від Російської імперії. Польська богема дедалі частіше відвідувала Петербург, де йшла на контакти із російським дворянством. Не був винятком і Браницький. У 1781 році він взяв шлюб із камер-фрейліною Катерини ІІ, племінницею Григорія Потьомкіна, Олександрою Енгельгардт.

Браницький отримав за дружину значний посаг ––  600 тисяч карбованців сріблом і землі. Імператриця Катерина подарувала нареченим Шуваловський палац у Петербурзі.

У 1784 році Браницький подарував маєток у Білій Церкві своїй дружині. Олександра дуже полюбила це місто, де проводила майже всі літні дні. Будучи жінкою освіченою, активною мандрівницею, вона задумала за європейським зразком створити в маєтку парк.

Ознайомившись з планами міста, графиня вирішила створити парк за три кілометри від міста в урочищі Гайок.

У 1791 році помер Потьомкін, завдяки Катерині ІІ, графиня Олександра отримала значну частину спадку князя. На знак шани і пам’яті про нього, вона вирішила присвятити йому мавзолей, який мав стати вінцем парку, головною його красою і розповідав би про життя і здобутки померлого князя.

Тим часом, у 1793 році відбувся черговий поділ Речі Посполитої. І Білоцерківщина увійшла до складу Російської імперії, таким чином Браницькі стали російськими підданими. Однак життя графа і його дружини мало чим відрізнялося від польського періоду, вони продовжували користуватися привілеями, завдяки покровительству Катерини ІІ.

Cадиба Браницьких, тепер тут Будинок адміністрації та музею

Однак, у 17 листопада 1796 року, цариця померла. Трон посів її син Павло, який ненавидів фаворитів своєї матері, які вбили його батька царя Петра ІІІ. Саме тому він почав відлучати від двору у Петербурзі усіх, хто користувався покровительством Катерини і Потьомкіна.

У зв’язку з цим, графиня Олександра разом з чоловіком опинилися в немилості. Аби ще більше не провокувати царя, вона відмовилася від ідеї будувати мавзолей Потьомкіна і повністю усамітнилася у Білій Церкві.

«Найращі часи»…

Олександра повністю зосередилася на розвитку парку. Для нього почали завозити рослини з багатьох країн Європи та Північної Америки. Також почали будувати літню резиденцію, яку назвали «Аустерія». Далі звели павільйони, адміністративні та господарські будівлі.

Також було збудовано «Руїни», «Арочний будинок», «Острів Марії», «Острів троянд». Крім того, створювалися галявини, ставки та водоспади. Крім того, збудували теплиці, в яких вирощували кактуси, інжир, цитрусові, італійський виноград та інші екзотичні для України рослини.

Також були створені мисливські угіддя, в яких полюбляли забавлятися представники російського дворянства.

У 1819 році граф Браницький помер. Його дружина Олександра, пережила чоловіка на 19 років, протягом яких продовжувала розбудовувати парк.

Китайський місток

Саме цей час став «золотим віком». Парк відвідували представники російської, польської та української інтелігенції, серед яких: О. Пушкін, Т. Шевченко. Крім того тут часто були представники декабристського руху, серед яких: П. Пестель, М. Муравйов-Апостол.

Часто відвідували парк і представники царської родини. Зокрема, модрину і сім лип висадили царі Олександр І та Микола І. Після смерті графині Олександри, парком опікувався спочатку її старший син Владислав, а після нього, з 1843 року –– онук.

«Занепад»…

19 лютого 1861 року цар Олександр ІІ видав «Маніфест», яким скасував кріпосне право в Російській імперії. Родина Браницьких жила за рахунок свого натурального господарства, яке базувалося на основі праці кріпаків. Після видання Маніфесту вони втратили доступ до дешевої робочої сили, відтак роботи в парку почали сповільнюватися.

Онук Олександри –– Владислав протягом усього свого життя намагався підтримувати парк у такому ж вигляді, яким він був спочатку. Однак, через брак грошей, павільйони дедалі більше ставали схожими на хліви, а ставки замулювалися.

У 1884 році Владислав помер і наступні 33 роки, до революційних подій 1917 року парком опікувалася його дружина Марія.

Протягом Громадянської війни 1918-1921 рр. дедропарк дуже постраждав, через нього пройшли війська Білої армії, більшовики, поляки. Кожна військова сила намагалася при відступі вивести особливо цінні речі та об’єкти. Відтак, «Олександрія» втратила багато мармурових та бронзових скульптур, було знищено частину насаджень.

Кругла альтанка

Зі встановлення у Білій Церкві радянської влади, більшовики націоналізували парк і у 1921 році створили на його базі навчально-дослідницьке господарство імені  Раковського.

Дана подія тільки посилила занепад. Комуністи активно для «народних» потреб вирубали дерева та розбирали на цеглу місцеві будівлі. Посилив руйнацію і збудований для міста на території парку водогон.

У 1922 році «Олександрію» проголосили заповідником. Парк до 1946 року був частиною місцевого сільськогосподарського інституту.

Чергових руйнувань пам’ятці було завдано під час радянсько-німецької війни. Тоді пустка і занепад охопила решту будівель, а чимало рослинних композицій було втрачено.

Відродження

У квітні 1946 року Рада Міністрів СРСР передала парк до відома Національної академії наук України. Почалися роботи з його відновлення. З 1953 року безпосередньо парком почав опікуватися Центральний ботанічний сад АН УРСР.З 1957 року почалися активні реставраційні роботи. Завдяки ретельній роботі майстрів, архітекторів і садівників була відновлена більшість паркових споруд.

Статуя Діви Марії

У західній частині дендропарку створили кілька ландшафтних фрагментів, які складаються з алеї ялин і каштанів. У 70-ті-80-ті рр. роботи в «Олександрії» завершилися і парк став таким, яким ми його тепер знаємо.

Зі здобуттям Україною незалежності парк продовжив розвиватися. У 2007 році він став одним з номінантів  у проекті «Сім чудес України».

Зараз «Олександрія» є місцем відпочинку жителів та гостей Білої Церкви, перетворившись на своєрідну перлину  міста і всієї Київщини, яка продовжує заманювати і причаровувати усіх відвідувачів.