Божа гора на Рокитнянщині: свідок тисячолітньої історії українського народу

На Рокитнянщині, на річці Рось, за декілька кілометрів від районного центру, знаходиться село Синява. Саме тут існує вже тисячі років дуже цікаве і містичне місце, відоме як Божа гора.

Початок…

З 4 століття на території сучасної України і Рокитнянщини зокрема проживали слов’янські племена антів (відомий історик і громадський діяч Михайло Грушевський вважав, що саме анти найбільше доклалися до формування українців).

Анти були землеробами. Вони вирощували хліб, займалися землеробством та тваринництвом, користувалися залізним плугом. Окрім цього, заробляли на торгівлі, а також активно займалися ремеслами. Торгували пращури українців з римлянами та візантійцями (Візантія – Східна Римська імперія, яка існувала до 1453 року із столицею у Константинополі (нині Стамбул) до свого завоювання турками-османами –– Ред.). Саме візантійці і залишили найбільше трактатів і матеріалів про життя, побут та війни антів.

З цих джерел відомо, що анти не були народом, яким правив один цар. Більше того, різні племінні утворення часто ворогували між собою, проте вони завжди об’єднувалися перед загрозою зовнішньої небезпеки.

Серед писемних джерел згадуються такі титули в антів, як: королі, князі, старійшини тощо. На відміну від своїх сусідів, у антів не було рабства, у неволю потрапляли виключно полонені вороги і то лише на обмежений термін.

Літописні джерела повідомляють, що анти були працьовитими: мали багато худоби, збирали багаті врожаї. Чоловіки та жінки прикрашали свій одяг вишивкою. Незаміжні дівчата носили вінки на голові. Орнаментом розписували посуд та зброю. Візантійці згадують, що анти були надзвичайно мужніми воїнами, які добре знали місцевість, де воювали, були сильними і витримували всі тяжкості у походах.

За віросповіданням анти були язичниками і вірили у сили природи та багатьох богів. Саме у сучасному селі Синява (на місці якого було стародавнє велике городище), на високій горі вони заклали своє капище.

У 4 столітті цими землями володів антський цар Бож, який в літописах також фігурує під ім’ям «Боз», «Бус».

Війна з готами

У 4 столітті активно тривало «велике переселення народів»: одні племена йшли з Азії та Східної Європи, витісняючи інші в землі Римської імперії. Часто такі міжплемінні зіткнення закінчувалися повним винищенням переможцями переможених. Саме у 4 столітті набуло найбільш активної фази протистояння племен антів та готів. Боротьбу проти поневолювачів очолив саме Бож, який перед обличчям небезпеки став першим єдиним слов’янським правителем, найвідомішим в історичних джерелах.

Памятний знак в честь Божа, встановлений жителями Рокитнянщини

Антському війську вдалося кілька разів розгромити військо готського короля Вінітара. Однак згодом ті таки переломили хід війни і захопили Божа в полон. Згідно з історичними джерелами, готи всіх полонених піддали жорстоким тортурам, а самого антського царя розіп’яли. Екзекуція відбулася саме на капищі у Синяві, відтоді і почали називати гору Божою.

Попри поразку від готів, антському племінному союзу вдалося протриматися ще три століття, аж поки він не розпався під тиском аварів у 7 столітті.

При цьому перекази про Божа не зникли і передавалися від покоління до покоління. Зокрема, у творі часів Київської Русі «Слово о полку Ігоревім» теж знаходимо відомості про гору Божу: «І от готські краснії діви заспівали на березі синього моря: дзвонять руським золотом, славлять часи Бусові (Божові – Ред.), леліють листу Шарукана…».

Деякі дослідники припускають, що назва сусіднього села Бушеве теж могла піти від видозміненого імені Божа.

Новий час…

Протягом 14-17 століть Рокитнянщина входила до складу спочатку Великого князівства Литовського, а потім Речі Посполитої. У 1649 році ці землі згідно Зборівського договору були звільнені від поневолювачів та стали частиною Української козацької держави – Війська Запорозького, яка відома в історії під назвою Гетьманщина.

Після смерті Богдана Хмельницького, з початком періоду, який увійшов в історію як Руїна та громадянської війни, дані території часто плюндрували турки, поляки, московіти, татари. Таким чином, перетворивши Рокитнянщину, як і всю південну і південно-західну Київщину на пустку. Відродження цих територій розпочало українське козацтво з першої половини 18 століття, заново колонізуючи ці землі.

Після козаків повернулися польські пани. У кінці 18 століття, в умовах занепаду Речі Посполитої, дані території захопила Росія. Рокитне і село Синява купив у поляка Карвицього Франциск Ксаверій Браницький. Саме цей рід і розпочав розбудову краю. В урочищі Божа гора у 1847 році було розбито ландшафтний парк. Коло резиденції Браницьких збудували басейн, прямі алеї. Крім того, у парку активно розміщували скульптури.

Проте у 1917 році Російську імперію поглинула революція. Розлючені становою і майновою нерівністю селяни, а також банди анархістів та більшовиків вдерлися в парк. Значна частина скульптур була знищена, на декоративних полях випасалася свійська худоба, а найбільш екзотичні дерева вирубувалися. Попри таке ставлення, на кінець 30-х років у парку було ще зареєстровано близько 100 видів листяних дерев, а також багато декоративних кущів. Однак на сьогодні парк є диким і перетворився на суцільний ліс.

У наш час на річці Рось, поблизу села Синява, біля греблі старовинного млина чимало любителів риболовлі, адже течія і більш-менш чиста вода роблять ці води сприятливими для існування багатьох видів риб.

Попри всі негаразди і не просту історію, незмінним лишається одне: як і 100, 200, 500 років тому тут продовжують переповідати величні історії про царя Божа та його подвиги.