Все геніальне просто

Ось зізнайтеся, ви б хотіли подорожували країною? А віддати свою дитину у нормальну школу, гарний садочок, лікуватися у сучасній лікарні? Без ризику для життя гуляти ввечері містом? 

А було таке, що знайомі, повернувшись із подорожі, з натхненням розповідали про те, що у поляків транспорт ходить як годинник, комфортабельним автобусом можна дістатися у будь-який пункт країни по гарних дорогах. В Туреччині є недорогі авіалінії. У сусідній Білорусі проведена нормальна медична реформа, а не скорочення лікарень, як у нас. Я чув такі розмови і не один  десяток разів.

Чи варто при цьому дивуватися, що мільйони українців їдуть у Краків чи Будапешт, Загреб чи Прагу не стільки за грошима, скільки за нормальними умовами. Пожити як люди.

Про це мало де пишуть, але голландці мають лише 2,9 млн га землі, відвойованих у моря, а вирощують і продають продукції на експорт на 91 млрд доларів США. Україна ж має 42 млн га, з яких отримує усього 17 млрд доларів США. Жителі Нідерландів при цьому справжні щасливці – в них офіційний робочий тиждень усього 27 годин. Це найнижчий показник у світі. Нагадаю, в Україні аналогічний показник складає 40 годин (а подекуди може перевищувати й 50). Звідки в голландців така ефективність? Майстри-агрономи?

Одна з складових голландського економічного дива – дуже ефективна робота  місцевих громад.  В Україні  цей процес – розбудови країни знизу шляхом створення об’єднаних територіальних громад (ОТГ) – теж розпочався. Я уважно спостерігаю за створенням ОТГ у Броварському районі – Калитянською та Великодимерською селищними громадами. У когось виходило краще підвищувати добробут мешканців, особливо якщо на території ОТГ зареєстрований великий платник податків або процес очолив тямущий староста. В когось гірше. Але в більшості ОТГ по Україні результат виявився далеко не той, на який ми розраховували. З’явилися зрадницькі настрої «все пропало», «раніше було краще»…

Чому ж найкращий світовий досвід в нас поки що не прижився? Перша причина – держава передала повноваження, обов’язки на місця, але не надала інструменти. Для мене, фахівця із земельних питань з більш ніж 20-річним стажем, це особливо болюче питання. Як може громада ефективно збирати земельний податок чи орендну плату, якщо немає землевпорядної документації (проектів землеустрою, меж населених пунктів та самої громади, сучасних схем планування територій, генеральних планів, методик тощо)? Не встановлені межі ділянок.

З 1 лютого держава почала передачу земель сільгосппризначення за межами населених пунктів у власність ОТГ. Однак виявилося, що більшість цих земель вже давно й надовго здані в оренду. Обіцяний земельний пиріг виявився давно поділеним, і на фінансове забезпечення громад це майже не вплинуло.

А ось друга причина неефективності ОТГ виявилася доволі несподіваною. Її мені підказав мій хороший знайомий.  Якось він розповів, що підприємство на 10% скоротило свої витрати лише за рахунок   встановлення  лічильників на воду, електроенергію, газ, а працівники почали вимикати світло у приміщеннях, якими не користуються. Далі – більше. Довгий час підприємство накопичувало гори сміття, платило гроші за його вивіз, допоки один із молодих керівників, який отримав європейську освіту, не звернув уваги на те, що сміття – це взагалі то скарб, на переробці якого можна ще й заробляти!

Цей приклад дуже гарно свідчить, наскільки великим потенціалом володіє Україна і наскільки погано він використовується! Згадаємо лише величезне Грибовичське сміттєзвалище висотою більше 60 метрів!

Виходячи з цього, якщо з розумом підходити до розбудови громад, то успішний рецепт виглядає так:

  • прийняття рішення про створення ОТГ;
  • комплексна інвентаризація ресурсів громади (земля, майно, природні ресурси, інженерно-транспортна інфраструктура, демографія, фінанси, імідж тощо);
  • класифікація та оцінка всіх ресурсів;

– організація даних в один легкодоступний і зручний портал, яким зможе користуватися не тільки кожен мешканець громади і місцева влада, а й потенційні інвестори за межами громади;

– аналіз даних (у тому числі комп’ютерних) для визначення шляхів подальшого найоптимальнішого шляху використання усіх наявних ресурсів в інтересах громади;

  • обговорення громадою, залучення інвесторів;
  • підготовка фахівців на місцях;

– активне залучення членів громади до  вирішення поточних питань, у т.ч. шляхом електронного голосування.

Іншими словами, десь добре заробляють на вугіллі, десь – на бурштині, а скрізь – на бізнесі, пов’язаному з Інтернетом. І мешканці громади мають вирішувати напрямки розвитку громади не на емоціях, а на базі обрахунків.

В майбутньому, цілком можливо, в деяких країнах це вже реалізується комп’ютерна програма зможе, проаналізувавши усі дані, дати свої рекомендації. Наприклад, де не вистачає маршрутних таксі, де дільничних тощо. Програма також порадить мешканцям заходи  щодо підтримки здоров’я з урахуванням місцевої екологічної ситуації. Після чого будь-який бажаючий зможе відкрити власний бізнес, отримавши  усю необхідну інформацію (про кількість потенційних споживачів, середні доходи, вільні місця тощо), а також навчання за найкращими світовими стандартами.

У  світі це вже успішно працює. Але це тема для окремої статті. Наостанок додам лише, що Україна обов’язкове стане країною процвітаючих громад. Але ніякий Захід чи президент нам цього не дадуть. Зробити це можемо тільки ми самі.  Ось ви на території своєї громади яку б справу започаткували?

Олександр ЛУЦЬКИЙ,

фахівець із земельних питань, член Аграрної партії України