Олександр Луцький: «Якщо землю скуплять 4–5 агрохолдингів, це буде нове кріпосне право»

У світі постійно зростає попит на продукти харчування. І Україна, з її унікальними чорноземами, має шанс нагодувати мільйони людей по всьому світу. Проте є й ризики, пов’язані з війною в країні, відсутністю сучасної законодавчої бази та майбутніми виборами. Які перспективи чекають селян у наступному році, чи буде скасований мораторій та які проблеми можуть виникнути після 1 січня 2019 року – поділитися своїми думками ми попросили постійного експерта газети «Слово аграрія», члена політради Аграрної партії України Олександра Луцького.

–– Мораторій на продаж сільськогосподарських земель діє вже багато років. На вашу думку, чи зміниться ситуація до кінця року, чи заборона діятиме й надалі? 

–– За моїми прогнозами, до закінчення президентської кампанії Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення прийнятий не буде. За останні два місяці до нового року політики не встигнуть серйозно розглянути ключове питання – Закон про обіг земель. Тому було б добре, якби парламент, не чекаючи 1 січня 2019 року, продовжив мораторій на купівлю-продаж сільгоспземель.

Я пам’ятаю,  як одного року президент Віктор Ющенко вчасно не підписав закон про продовження дії мораторію, і нотаріуси почали сотнями оформлювали угоди купівлі-продажу паїв, курсуючи від села до села. Це спричинило вакханалію та шахрайські дії на місцях. Щоб цього уникнути, краще згаданий закон прийняти заздалегідь.

–– Що повинен зробити парламент, щоб обіцяна земельна реформа нарешті відбулася на справедливих засадах?

 –– По-перше, це наповнення земельного кадастру інформацією про земельні ділянки та обмеження. Зараз ми маємо ситуацію, коли, купуючи ділянку, ви не знаєте про обмеження на неї, тобто, купуєте кота в мішку. Наприклад, якщо під цією ділянкою проходить газопровід, то ви не зможете вирощувати там сад. За моїми оцінками, кадастр містить до 10% даних про обмеження використання земель. 

 По-друге, потрібно виправити помилки у кадастрі. Їх багато! По-третє, прийняти Закон про обіг земель сільськогосподарського призначення. Було б правильно, якби засади земельного ринку землі визначали самі люди на референдумі. Наприклад, чи повинні нести великі агрохолдинги відповідальність за соціальну сферу, чи, як сьогодні, псувати дороги, труїти бджіл та дрібну худобу на пасовищах? Яке сільське господарство ми хочемо розвивати та підтримувати: велике, середнє чи дрібне?

 –– Чи буде в новому році зростати виробництво сільгосппродукції? Адже попереду вибори, велика ймовірність нової хвилі світової кризи. Як це вплине на агробізнес?

–– Аграрний ринок в Україні зростає і буде зростати. І не тому, що у нас такі гарні топ-менеджери, а через те, що це світовий тренд. Якщо населення Землі зростатиме такими темпами, то в наступні 30 років нас вже буде 9 мільярдів людей. І їх усіх потрібно прогодувати. І рано чи пізно, усі, хто зайнятий у цій сфері, досягнуть успіху.

–– Як ви ставитесь до ідеї одного з кандидатів у президенти, щоб паї викупляла держава?

  –– Як до гарного піар-ходу. Задайте собі питання: держава в особі якого органу  буде викупляти ці паї? Хто буде їх оцінювати, якщо держава зацікавлена викупити її дешевше? Яка буде процедура отримання грошей: готівкою відразу чи з розстрочкою платежу, а може в обмін на цінні папери держави? І де взяти гроші на ці цілі у бюджеті воюючої країни?

  –– Як не допустити надмірної концентрації сільгоспземель в одних руках?  Зараз дискутується цифра не більше 100-200 га землі в одні руки. Саме на створення таких запобіжників спрямоване законодавство ЄС, а у нас лише лунають заклики популістів швидше продавати землю…

 –– Я впевнений, якщо землю скуплять 4-5 агрохолдингів, це буде кріпосне право в нових історичних умовах. Питання потрібно ставити по-іншому: як Антимонопольний комітет буде здійснювати контроль за цим? Як це зараз відбувається на ринку бензину чи тютюну? Тоді сильні світу просто проігнорують будь-які обмеження.

Поки що політики замовчують ці питання, щоб в законі надати преференції певним групам. А нам потрібні «десять заповідей» ринку (обігу) земель, які повинні обговорюватися усім українським народом. Власники агрохолдингів, фермери, селяни, власники паїв, вчені, активісти – усі повинні висловити свою точку зору. Це не буде швидко. Ми в Аграрній партії говоримо про те, що для відкриття цивілізованого ринку землі потрібно п’ять років наполегливої праці великого колективу.

 –– Як ви прокоментуєте конфлікт всередині Аграрної партії? Які наслідки він матиме? 

 –– Одразу скажу, що я прийшов в Аграрну партію з метою розробки дорожньої карти земельної реформи, про яку ми говорили. Мені сподобалося, що в партії немає олігархів, адмінресурсу. Усе фінансування та робота лежать на плечах членів партії – дрібних та середніх фермерів, які добре знають свою справу та потреби своїх виборців. Це жива партія, на відміну від віртуальних проектів, які виникають під час виборів й одразу зникають після.

Що стосується конфлікту всередині партії, то наразі він повністю вичерпаний. Ми провели дискусію серед наших членів, і вони підтримали нового голову – Юрія Крутька. Враховуючи, що Аграрна партія ходить в трійку лідерів на виборах до об’єднаних територіальних громад, має 5000 депутатів місцевих рад, вважаю, що перспективи у нас на парламентських виборах багатообіцяючі.