Молоді кадри: селом керує 26-річний староста

До Дівичківської об’єднаної територіальної громади Переяслав-Хмельницького району входять села Дівички, Стовпяги, Єрківці та Ковалин. У двох останніх старостами працюють молоді, енергійні  Максим Юрченко та Віталій Манзюк.

Вони є членами Аграрної партії України. Голова ОТГ Тимофій Девко каже: «Старости стараються, у них є бажання вчитися, вдосконалюватися. Задоволений з того, що громада поволі фінансово міцнішає – за перше півріччя на рахунок надійшло понад 20 мільйонів гривень, це значно більше, ніж планували».

Як почувається на своїй посаді 26-річний Сергій Юрченко? Незважаючи на молодість, він, педагог за освітою – закінчив факультет фізичного виховання Переяслав-Хмельницького педагогічного університету ім. Г. Сковороди – вже має досвід роботи в державних органах. Вперше односельці виявили йому довіру у 2015 році, обравши депутатом сільської ради. А вже депутати вирішили: бути Максиму Юрченку секретарем сільської ради! Під час виборів до ОТГ у жовтні 2107 року старостою стала колишній керівник села Юрківці Катерина Кондратенко. А Максим Юрченко обійняв посаду діловода. На виборах у лютому 2018 року доля посміхнулася Максиму Вікторовичу. Йому вдалося, хоча і з невеликим відривом голосів, обійти свого головного конкурента Віктора Корчака. Чим підкорив  односельчан? «Мене люди добре знали як секретаря сільської ради, – говорить він. – Я  їм золоті гори не обіцяв, передвиборчу програму будував реальну – завершити вуличне освітлення, дороги ґрунтові облаштувати тощо».

Віталій Манзюк (зліва) та Максим Юрченко

Молодий староста задоволений плідною співпрацею з ОТГ. Так, об’єднана громада виділила біля 600 тисяч гривень на виготовлення генерального плану села, значні кошти переказала на виготовлення проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт будинку культури. Зараз на часі заміна у школі вікон на металопластикові. «Для мене важливо, підкреслює Максим Вікторович, щоб для людей була робота поблизу дому. Багато односельців працюють у  наших фермерських господарствах, яких налічується аж вісім, на Старинській птахофабриці, що розташована в сусідньому селі. Важливо, щоб залишалася молодь. Скажімо, школа у нас розрахована на 560 учнів, а зараз у ній, включаючи дитсадок, навчається лише 100 дітей».

Помічниками і партнерами для молодого старости є місцеві депутати – Катерина Шеремета, Ольга Штефан, Микола Конченко та Віталій Бебешко.

Керівне крісло зайняв механізатор

У старости села Ковалин Віталія Манзюка звичайна біографія. Але вона зайвий раз свідчить: успіх приходить до наполегливих! Віталій – третій син в сім’ї. Якось, після перегляду телевізійного сюжету, запитав: «Мамо, я не зайвий у сім’ї?» Ненька Марія Яківна розплакалася: «Звідки ти таку думку взяв? Хіба може бути зайвим рідний син?!». Його брати Іван та Микола живуть в Києві. А він своє життя присвятив селу. Змалку звик до праці. Батьки  складали йому список виконання домашніх завдань, а самі поспішали на роботу. Та це не було для хлопця тягарем. Після закінчення школи продовжив навчання  в меліоративному училищі, служив в армії. Коли демобілізувався, пропонували йти працювати в міліцію. Але залишився в селі, бо треба було доглядати за хворою матір’ю. Десять  років працював на тракторі в місцевому господарстві, людям  обробляв присадибні ділянки. Згодом пересів на «сімейний трактор», і  теж часто поспішав на допомогу місцевим жителям. Останні сім років працював оператором твердопаливних котлів у військовій частині.

«Я  прийняв рішення йти в старости, так би мовити, з подачі Сергія Андрієвського, який нині працює заступником голови ОТГ, – говорить Віталій Манзюк. – Кому, як не молодим, говорив Сергій Петрович, піднімати село! Якщо не ми, то хто?! Я з ним цілком погоджуюся».

Віталій Манзюк переміг свого конкурента з відривом у понад 120 голосів. І з притаманною для нього енергією поринув у нову роботу. Нині головні точки докладання зусиль – проведення освітлення на окремих кутках «старого» села, забезпечення доброякісною  питною водою селища чорнобильських переселенців, організація роздільного збирання сміття. Великі надії покладає на новостворене комунальне підприємство. Каже, що через бюрократію чиновників ліцензію на  діяльність цього закладу довелося чекати більше трьох місяців.

Один у полі не воїн, тому сподівається на активну допомогу депутатів – Костянтина Чванова, Вячеслава Федорченка, Сергія Андрієвського та Світлани Крусь. Сподівається, що і члени громади активніше залучатимуться до корисних справ.

21 липня Віталій Манзюк відзначив день народження. До привітань дружини Оксани, доньки Ірини та сина Богдана, багатьох його колег по роботі, друзів приєднується і редакція часопису «Слово аграрія». Зичимо наснаги, добра, щоб доля завжди цвіла!